Лікування незрощеного перелому в Харкові - Романенко К.К., ортопед-травматолог, відгуки

Пацієнт С. 47 років отримав травму навесні 2017 р. внаслідок ДТП, коли під час їзди на велосипеді був збитий автомобілем. Поступив в ургентному порядку до однієї з клінік м. Харкова з діагнозом закритий оскольчастий перелом нижньої третини діафіза плечової кістки. В результаті лікування визначалося розсмоктування кісткової тканини навколо металофіксаторів та відсутність формування кісткової мозолі. Потім лікувався в одній із клінік м. Київ – через 4 місяці були відсутні ознаки зрощення перелому.

Закритий осколковий перелом нижньої третини діафіза плечової кістки. Через рік після тривалого лікування в кількох клініках ознаки зрощення були відсутні. Поставлено діагноз – гіпертрофічний псевдоартроз (хибний суглоб) дистального відділу лівої плечової кістки з наявністю кісткового дефекту, контрактура лівого плечового та ліктьового суглобів, нестабільність апарату зовнішньої фіксації та інтрамедулярного стрижня, значне порушення функції верхньої лівої кінцівки, виражений больовий синдром.

Пацієнт С. 47 років отримав травму навесні 2017 р. внаслідок ДТП, коли під час їзди на велосипеді був збитий автомобілем. Поступив в ургентному порядку до однієї з клінік м. Харкова з діагнозом закритий оскольчастий перелом нижньої третини діафіза плечової кістки. Пацієнту було проведено оперативне лікування із закритою репозицією фрагментів та фіксацією інтрамедулярним блокуючим стрижнем. У ранньому післяопераційному періоді у пацієнта було клінічно визначено нестабільність фіксації фрагментів.

Через 2 місяці після оперативного лікування було зроблено контрольні рентгенівські знімки, на яких визначалося розсмоктування кісткової тканини навколо металофіксаторів та відсутність формування кісткової мозолі. Після цього було виконано комп'ютерну томографію, за результатами якої було підтверджено нестабільність фіксації та відсутність ознак зрощення. Пацієнту було запропоновано видалити металоконструкції та виконати реостеосинтез за допомогою пластин та гвинтів, від запропонованого лікування хворий відмовився.

В одній із клінік м. Київ пацієнту було виконано оперативне втручання, під час якого інтрамедулярний стрижень вилучено, а замість нього поставлено пневматичний стрижень FIXION. Через 4 місяці після цього втручання на контрольних рентгенівських знімках ознак зрощення перелому не визначалося і було виконано додаткову фіксацію фрагментів за допомогою апарату зовнішньої фіксації та проводилася механічна стимуляція процесів зрощення.

У березні 2018 року пацієнт повторно звернувся за консультацією. На контрольних рентгенограмах, як і раніше, відзначається відсутність ознак зрощення перелому та ознаки нестабільної фіксації з міграцією елементів зовнішнього фіксатора, вторинна деформація в зоні перелому. Пацієнт скаржиться на біль у лівому плечовому та ліктьовому суглобах, значне обмеження обсягу рухів в них. За даними обстеження пацієнту виставлено діагноз: гіпертрофічний псевдоартроз (хибний суглоб) дистального відділу лівої плечової кістки з наявністю кісткового дефекту, контрактура лівого плечового та ліктьового суглобів, нестабільність апарату зовнішньої фіксації та інтрамедулярного стрижня, значне порушення функції лівої верхньої кінцівки, виражений больовий синдром.

Апарат зовнішньої фіксації був демонтований, після загоєння ран на місці стояння стрижнів від апарату зовнішньої фіксації, пацієнту виконано оперативне втручання в тому обсязі, який пропонувався при першій консультації. Було виконано видалення інтрамедулярного стрижня FIXION, остеосинтез фрагментів пластинами та гвинтами (для стимуляції зрощення проведено декортикацію та кісткову аутопластику). Після операції пацієнту розпочали проведення лікувальної фізкультури за індивідуальним планом для збільшення обсягу рухів у лівому ліктьовому та плечовому суглобах та відновлення функції кінцівки.

На контрольних рентген-знімках (6 та 12 тижнів після останньої операції) визначаються ознаки зрощення, а клінічно відзначається збільшення обсягу рухів та покращення функції кінцівки. Пацієнт нарешті зміг повернутись до трудової діяльності. Процес лікування продовжується.

Через 2 роки від моменту первинної травми у пацієнта констатовано зрощення перелому, триває проведення лікувальної фізкультури за індивідуальним планом з метою повного відновлення функції ушкодженої кінцівки.

Пацієнт С. 47 років отримав травму навесні 2017 р. внаслідок ДТП, коли під час їзди на велосипеді був збитий автомобілем. Поступив в ургентному порядку до однієї з клінік м. Харкова з діагнозом закритий оскольчастий перелом нижньої третини діафіза плечової кістки. В результаті лікування визначалося розсмоктування кісткової тканини навколо металофіксаторів та відсутність формування кісткової мозолі. Потім лікувався в одній із клінік м. Київ – через 4 місяці були відсутні ознаки зрощення перелому.

Закритий осколковий перелом нижньої третини діафіза плечової кістки. Через рік після тривалого лікування в кількох клініках ознаки зрощення були відсутні. Поставлено діагноз – гіпертрофічний псевдоартроз (хибний суглоб) дистального відділу лівої плечової кістки з наявністю кісткового дефекту, контрактура лівого плечового та ліктьового суглобів, нестабільність апарату зовнішньої фіксації та інтрамедулярного стрижня, значне порушення функції верхньої лівої кінцівки, виражений больовий синдром.

Пацієнт С. 47 років отримав травму навесні 2017 р. внаслідок ДТП, коли під час їзди на велосипеді був збитий автомобілем. Поступив в ургентному порядку до однієї з клінік м. Харкова з діагнозом закритий оскольчастий перелом нижньої третини діафіза плечової кістки. Пацієнту було проведено оперативне лікування із закритою репозицією фрагментів та фіксацією інтрамедулярним блокуючим стрижнем. У ранньому післяопераційному періоді у пацієнта було клінічно визначено нестабільність фіксації фрагментів.

Через 2 місяці після оперативного лікування було зроблено контрольні рентгенівські знімки, на яких визначалося розсмоктування кісткової тканини навколо металофіксаторів та відсутність формування кісткової мозолі. Після цього було виконано комп'ютерну томографію, за результатами якої було підтверджено нестабільність фіксації та відсутність ознак зрощення. Пацієнту було запропоновано видалити металоконструкції та виконати реостеосинтез за допомогою пластин та гвинтів, від запропонованого лікування хворий відмовився.

В одній із клінік м. Київ пацієнту було виконано оперативне втручання, під час якого інтрамедулярний стрижень вилучено, а замість нього поставлено пневматичний стрижень FIXION. Через 4 місяці після цього втручання на контрольних рентгенівських знімках ознак зрощення перелому не визначалося і було виконано додаткову фіксацію фрагментів за допомогою апарату зовнішньої фіксації та проводилася механічна стимуляція процесів зрощення.

У березні 2018 року пацієнт повторно звернувся за консультацією. На контрольних рентгенограмах, як і раніше, відзначаються відсутність ознак зрощення перелому та ознаки нестабільної фіксації з міграцією елементів зовнішнього фіксатора, вторинна деформація в зоні перелому. Пацієнт скаржиться на біль у лівому плечовому та ліктьовому суглобах, значне обмеження обсягу рухів в них. За даними обстеження пацієнту виставлено діагноз: гіпертрофічний псевдоартроз (хибний суглоб) дистального відділу лівої плечової кістки з наявністю кісткового дефекту, контрактура лівого плечового та ліктьового суглобів, нестабільність апарату зовнішньої фіксації та інтрамедулярного стрижня, значне порушення функції лівої верхньої кінцівки, виражений больовий синдром.

Апарат зовнішньої фіксації був демонтований, після загоєння ран на місці стояння стрижнів від апарату зовнішньої фіксації, пацієнту виконано оперативне втручання в тому обсязі, який пропонувався при першій консультації. Було виконано видалення інтрамедулярного стрижня FIXION, остеосинтез фрагментів пластинами та гвинтами (для стимуляції зрощення проведено декортикацію та кісткову аутопластику). Після операції пацієнту розпочали проведення лікувальної фізкультури за індивідуальним планом для збільшення обсягу рухів у лівому ліктьовому та плечовому суглобах та відновлення функції кінцівки.

На контрольних рентген-знімках (6 та 12 тижнів після останньої операції) визначаються ознаки зрощення, а клінічно відзначається збільшення обсягу рухів та покращення функції кінцівки. Пацієнт нарешті зміг повернутись до трудової діяльності. Процес лікування продовжується.

Через 2 роки від моменту первинної травми у пацієнта констатовано зрощення перелому, триває проведення лікувальної фізкультури за індивідуальним планом з метою повного відновлення функції ушкодженої кінцівки.

"Вам вдалось те, що не вдавалось нікому!

За допомогою до Романенка К.К. звернувся після майже року безуспішних спроб добитися зрощення перелому, пройшовши через 4 важкі операції із залученням не лише вітчизняних, а й зарубіжних фахівців, а також змінивши два внутрішньокісткові кріплення та апарат Ілізарова. На щастя, мені дуже пощастило зустріти Костянтина Костянтиновича, людину з великим досвідом і твердою рукою майстра, уважного, акуратного та обережного, впевненого у своїх зважених та збалансованих оцінках, що вміє приймати ефективні рішення, мінімізувати ризики, спокійно та наполегливо боротися за результат. Йому вдалося те, що не вдалося нікому – змусити кістку зростися і практично повністю відновити мою руку. Результат перевершив усі очікування. Дякую за вашу працю! Нескінченно вдячний".

Клінічний випадок

Лікування порушення зрощення перелому. Закритий осколковий перелом нижньої третини діафіза плечової кістки внаслідок ДТП

Відгук пацієнта